сайт села Піщатинці

Історія села

Сліди перших людських поселень на території села можна датувати періодом неоліту, про що свідчать знайдені крем'яні знаряддя праці: сокири, рубила, ножі, скребки. Існують перекази, що містять інформацію про напади татар в XIII ст. В описі Кременецького замку містяться відомості про село Піщатинці.

Відносно походження назви села є кілька версій. За однією із них на місці цегельні стояв колись замок, в якому жив граф - володар цих земель. Його замок називали "Піщаним", а від назви замку пішла назва села. За іншою версією назва села походить від назви річки, що тут протікала "Піщань". За однією з версій назва походить від великої кількості піщаних кар'єрів. При утворенні Речі Посполитої 1569р. і до 1913р. село належало роду графів Лідуховських. Формами протесту проти кріпосницького гніту були втечі селян, а одного разу навіть спалили тік у полі. Тепер це поле носить назву - урочище "Спалений тік".

У 1913 році граф Войцех Лідуховський програв у карти половину свого майна, що було у Піщатинцях шляхтичу Калінському.

Ще в 20-х роках ХХ ст. хати села Піщатинці були зосереджені у двох вулицях. Посередині однієї з вулиць була корчма та церква. Згодом з'явилися інші вулиці.

Тривалий час наші землі знаходилися під Польщі, відповідно кращі земельні угіддя були в руках польських колоністів. Так один з них Соболєвський мав 100 га.

У вересні 1939 року землі Західної України були окуповані радянськими військами. А в 1941р. ці землі були захоплені Німеччиною. Населення села до цього поставилось не однозначно: Одні пішли служити в Червону армію, інші в німецьку поліцію, а згодом в ОУН-УПА. Відомості про участь жителів села у діях повстанської армії дуже скупі тому, що безпосередніх учасників немає в живих. А зв'язкові, що вже відбули покарання відмовляються що-небудь розповідати.

Після війни тут було створено колгосп. А трохи згодом в селі було побудовано магазин, контору. В центрі села споруджено пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни.

Із здобуттям Україною незалежності колгосп у селі розпався, було утворено кілька фермерських господарств, з'явилися одноосібники, що забрали свої земельні паї. В 2001 році було перенесено школу із старого панського приміщення у відремонтоване приміщення дитсадку, що знаходиться у центрі села.